Олександр КІРСАНОВ: «Від дебюту у складі збірної України на чемпіонаті Європи отримав море задоволення»

Вихованець одеської ОДЮСШ Олександр Кірсанов, який до початку широкомасштабної війни мешкав та тренувався у Львові, де головним тренером місцевого «Сокола» є його батько – Дмитро, навесні поїхав до Франції, а влітку дебютував у складі юніорської збірної України. Про все це він розповів в ексклюзивному інтерв’ю Rugby.od.ua.

– Сашко, давай поговоримо про те, як ти зустрів повномасштабну війну в Україні… Згадай цей жахливий день – 24 лютого…
– Коли почалася повномасштабна війна в Україні – я знаходився у Львові, де тренувався та грав у регбі. Спочатку, чесно кажучи, як і більшість українців, не міг повірити у те, що сталося 24 лютого. Після спілкування з татом, який підтвердив мені, що в Україні почалися бойові дії та відбуваються ракетні обстріли у багатьох регіонах, почав переживати за своїх рідних…

– Як пройшли ці майже п’ять місяців війни для тебе? Знаю, що навесні ти виїхав з України та активно «запалюєш» у Європі…
Спочатку ми з татом активно допомагали волонтерам, частенько їздили розвантажувати чи завантажувати фури, робили все, що могли, аби бути корисними. Наприкінці квітня я виїхав з України до Франції, де почав активно тренуватися та грати у складі місцевої команди, вступив до ліцею, продовжив навчання у онлайн-режимі в Україні, бо мені все ж потрібно було закінчити школу та отримати атестат. В цілому, усе поєднував, часу вистачало, вийшло непогано! (посміхається)

– Де саме у Франції ти опинився та чому саме там?
– У мого батька є хороші знайомі, вони порадили поїхати до міста Бове, це дуже спокійне, тихе місто, без криміналу, де дуже люблять регбі, є усе необхідне для спокійного життя та  продуктивного тренувального процесу.

– Як зустріли у Бове?
– Дуже приємно, що коли я приїхав – мене зустріли менеджер та президент місцевого клубу «Бове Рагбі Клаб». Прийняли дуже тепло, видали екіпіровку, підтримали морально та психологічно. Отже, почав тренуватися з командою U-19, а потім – грати офіційні матчі.

– Активно слідкуєш за новинами в Україні?
– Так, звичайно, постійно читаю новини про те, що відбувається в Україні, періодично спілкуюся телефоном з друзями з Одеси. Сподіваюся, все погане скоро закінчиться…

– До речі, збираєшся повертатися до Львова, де ти мешкав перед усім цим жахіттям, яке відбувається в Україні, чи до Одеси, де ти виріс?
– Скажу відверто: зараз таких планів немає. Я навчаюся у Франції, граю у регбі у Франції. Гадаю, коли закінчиться війна – тоді й треба буде дивитися.

– Давай про хороше. Нещодавно ти дебютував у складі юніорської збірної України з регбі-7. Розкажи про підготовку до чемпіонату Європи в елітному дивізіоні та про сам турнір для себе…
– Підготовка до чемпіонату Європи, зважаючи на обставини, пройшла відмінно. У нас було сім чудових тренувальних днів, за час навчально-тренувальних зборів ми встигли подружитися з хлопцями, налагодити певні ігрові зв’язки.

Щодо самого турніру, скажу, що я отримав море задоволення від дебюту у складі збірної України. Я грав за збірну вперше, до того ж, рівень суперників був дуже сильним, багато хто з них переважав нашу команду за рівнем майстерності. Отже, легко не було.

– Збірна України у підсумку посіла дев’яте місце та залишилася у ТОП-дивізіоні. Як розцінюєш цей результат? Чого не вистачило задля того, аби виступити краще? Чи це і є максимум, зважаючи на обставини?
– Спочатку ми намагалися досягати позитивних результатів більше за рахунок індивідуальних дій та проходів, тому проходити захист сильних суперників було дуже важко. Але на другий день ми вже грали у командне регбі, виглядали як одне ціле, діяли більш впевнено та розігрували комбінації, наслідком чого і стала перемога у міні-турнірі за 9-12 місця.

Вважаю, що для досягнення більш високого результату нам не вистачило ігрової практики, зіграності, певно, щонайменше ще одних повноцінних зборів. Але усі розуміють, за яких обставин хлопці готувалися до турніру в Україні. Ми взагалі дуже задоволені тим, що нам взагалі вдалося взяти участь у чемпіонаті Європи та закріпитися в елітному дивізіоні навіть під час війни в Україні. Впевнений, наступного року команда покаже більш позитивний результат. Але головне зараз – перемога України у війні.

Текст – Леонід ФРАНЦЕСКЕВИЧ