Олег ЕТНАРОВИЧ: «Завданням одеського регбі на 2022 рік було вижити»

Вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю президента Федерації регбі Одеської області Олега Етнаровича, який підбив підсумки найважчого в історії незалежної України року.

– Олеже Володимировичу, яким для вас був 2022 рік, який добігає свого кінця завтра?
– Якщо казати одним словом, то 2022 рік був несподіваним. По-перше, було несподівано те, що так званий «братський народ» пішов на Україну повномасштабною війною. Раніше слово «війна» асоціювалося у мене лише з фільмами чи з історією, історіями людей, які пройшли Другу світову… Гадаю, ми усі були впевнені в тому, що це більше ніколи не може повторитися, але, на превеликий жаль, це сталося…

По-друге, несподіванкою, але вже приємною, для мене став український народ. Я маю на увазі як військових, так і звичайних громадян, волонтерів, діаспору… Люди з різних куточків світу робили і продовжують робити усе від себе залежне задля того, аби Україна якнайскоріше перемогла у цій війні. Українці, без перебільшення, здивували весь світ. Недарма українці та наш президент Володимир Зеленський здобули нагороди, визнання у найвідоміших та найпрестижніших рейтингах, опитуваннях. Українці показали, що люди можуть боронити свою державу навіть тоді, коли багато хто б опустив руки та склав зброю. Я пишаюся тим, що я – українець, що став частиною цієї боротьби за свою землю. Не можу не відзначити, що у 2022 році активно у цьому напрямку працює наш Фонд розвитку спорту та громадських ініціатив Одеси імені Уточкина, який повністю сфокусований на допомозі ЗСУ та продовжує потужно працювати задля майбутньої перемоги. Кожен робить щось корисне для України: хтось – зі зброєю у руках, хтось – в тилу чи навіть за кордоном. Українці стали незламною силою, яка змінює світ.

– Давайте про одеське регбі. Звичайно, ми звикли до куди більш приємних підсумків року, щогрудня випускали великий документальний фільм про десятки медалей, які здобували одесити на всеукраїнській та міжнародні аренах… Але не цього року. В Україні вже більше десяти місяців триває повномасштабна війна, майже усі турніри було скасовано, отже, перемоги наші команди залишили, певно, на наступний сезон… Втім, одесити все ж грали у регбі. Яким вийшов 2022-й для одеського регбі?
– Одеське регбі не стоїть осторонь від усього українського спорту за часів повномасштабної війни. Завданням одеського регбі на 2022 рік було вижити. Попри все, що відбувалося і відбувається. Ми мали якимось чином підтримувати той регбійний рух, до якого ми звикли, працювати за інерцією. Звичайно, дуже шкода, що доросле регбі майже зупинилося, адже якщо казати про чоловічі команди, то багато хто з регбістів знаходиться у лавах ЗСУ, тероборони чи волонтерів… Все, що ми змогли зробити у цьому напрямку – це зібрати одеське «КРЕДО» наприкінці літа для проведення регулярних тренувань, які мали підготувати цілу групу гравців до матчів чемпіонату Європи у складі збірної України. І, знаєте, наші хлопці дуже добре себе зарекомендували у матчах із Хорватією та Литвою, відзначалися у тому числі спробами, а дехто взагалі став справжнім відкриттям року. Я маю на увазі юного Іллю Воду, який дебютував у складі національної збірної України з перших же секунд першого матчу року – з Хорватією. Ілля розкрився, у нього, як на мене, відмінні перспективи у дорослому регбі.

Дуже приємно, що навіть за таких обставин наша жіноча збірна Одеси вчетверте поспіль здобула «золото» української Суперліги. Так, турнір пройшов у один день, але, на щастя, дівчата пограли хоча б один раз за рік…

В цілому ж, протягом 2022-го ми робили акцент на дитячо-юнацькому регбі. Нам вдалося провести шість фестивалів регбі – серії товариських зустрічей для команд кількох вікових категорій. Так, цього замало для юних регбістів, але ми задоволені тим, що вони все ж трохи пограли в улюблену гру, підтримали один одного та не втратили зацікавленості у регбі. Переважна більшість наших тренерів залишилася в Одесі, продовжувала працювати тоді, коли ми вже якось змогли організувати роботу. Так, багато хто з вихованців одеського регбі виїхав з України через війну, але, знаєте, і за кордоном наші хлопці та дівчата проявляли себе лише з найкращого боку. У тому числі маю на увазі й тих, хто вдало зіграв у матчах чемпіонатів Європи серед юніорів у найпрестижнішому дивізіоні. Отже, якщо підсумувати, я вважаю, що головне досягнення одеського регбі цього року полягає у тому, що ми змогли протриматися, регбійні школи працюють, гравці та гравчині тренуються.

– Спілкуєтеся із представниками інших регіонів з приводу того, що робити наступного року? Які плани на наступний регбійний сезон? Інші командні види спорту намагаються знайти можливість для проведення чемпіонатів чи, принаймні, якихось інших всеукраїнських змагань…
– Ми регулярно спілкуємося із представниками інших регіонів, але здебільшого говоримо не про регбі, не про спорт, а вирішуємо якісь волонтерські питання, питання допомоги для наших хлопців, які зараз боронять Україну у складі ЗСУ. Самі розумієте, спортивні події відійшли на другий план. Я з повагою ставлюся до тих, хто знаходить можливість проводити змагання там, де більш-менш спокійно – у західних регіонах України, наприклад, але ж і регбі неможна порівнювати з іншими командними видами спорту. У нас і без того майже всі команди – аматорські, їх небагато, що вже казати про нинішню ситуацію… Планувати щось, мабуть, можна буде ближче до весни наступного року, бо зараз ми гадки не маємо про те, хто буде готовий грати, у яких складах, у яких регіонах, у якому форматі.

– Що можете побажати регбійній громадськості у наступному, 2023 році?
– Я переконаний у тому, що усі українці зараз бажають один одному миру та якнайскорішого закінчення війни. Я бажаю усім того, щоб 2023 рік став роком нашої перемоги! Це життєво необхідно усім нам, українцям, усім, хто перебуває в середині країни чи знайшов тимчасовий притулок за кордоном. Перемога обов’язково буде, але для цього потрібні витримка, міцне здоров’я, оптимізм та бажання продовжувати працювати на своїх місцях. Саме цього я усім і бажаю. Разом – до перемоги! Усіх – з Новим роком та Різдвом Христовим.

Леонід ФРАНЦЕСКЕВИЧ