Кристина КАТІЛОВА: «Робота у жіночій збірній Одеси дуже багато дала мені як тренерці та людині»
Напередодні ми вже повідомляли, що тренерка жіночої збірної Одеси Кристина Катілова залишила свою посаду. Сьогодні публікуємо ексклюзивне інтерв’ю із Кристиною Анатоліївною, у якому вона розповіла про причини такого рішення та про своє майбутнє у регбі.
– Кристино Анатоліївно, гадаю, усім цікаво дізнатися про те, чому ви залишаєте посаду тренерки жіночої збірної Одеси після стількох років роботи…
– Ви самі бачите, що спортивні результати нашої команди останнім часом не такі, до яких ми звикли, до яких ми привчили своїх уболівальників, уболівальниць та всю регбійну спільноту Одещини та України. Через повномасштабне вторгнення ми втратили велику кількість кваліфікованих регбісток, на яких трималася команда, нам неодноразово доводилося будувати боєздатний колектив майже з нуля, тому недивно, що все це сталося. Погано ми зіграли і перші тури Суперліги з регбі-7 цього сезону, отже, стало зрозуміло, що потрібні зміни. Ми поспілкувалися із керівництвом Федерації регбі Одеської області та вирішили, що настав час вносити у команду нову енергію, нові підходи, нову методику, аби почати новий переможний шлях. Тому було ухвалено спільне рішення про зміни на тренерському містку збірної Одеси.
Користуючись можливістю, я б хотіла щиро побажати успіхів і перемог новому наставнику.
– Чи означає ваш відхід з посади тренерки команди те, що ви більше не займатиметеся збірною Одеси?
– Ні, я буду поруч, займатимуся адміністративними, менеджерськими справами, так би мовити. Не забувайте, що у мене дуже багато роботи як виконавчої директорки ФРОО та як тренерки одеської школи «Лідерс». Тому менше регбі в моєму житті не стане! (сміється)
– Які емоції та почуття залишилися від цього етапу у вашій кар’єрі як тренерки жіночої збірної Одеси?
– Ця команда дала дуже багато в моєму житті. І як тренерці, і як людині, це назавжди! Тому хочу подякувати усіх за цей неймовірний, найкрутіший досвід, за роки плідної роботи, за яскраві перемоги, характер, титули, за те, що залишилися «на плаву» на початку повномасштабного вторгнення, продовжили боротьбу у внутрішніх турнірах, попри всі проблеми та виклики. Всіх дуже люблю та обіймаю!