Ганна ІВАНИЦЬКА: «Це велика честь – представляти Україну на чемпіонаті Європи»

Регбістка жіночої збірної Одеси та юніорської збірної України з регбі-7 Ганна Іваницька на початку повномасштабної війни була вимушена залишити Одесу, а згодом взагалі виїхала з України до сусідньої Польщі.

В ексклюзивному інтерв’ю Rugby.od.ua Ганна розповіла про те, як опинилася у Польщі та хто допоміг їй швидше адаптуватися у новій команді. Окрім того, одеситка поділилася своїми очікуваннями від майбутнього юніорського чемпіонату Європи з регбі-7 (U-18), і, звичайно, відповіла на традиційне питання про те, що першим зробить після перемоги України у війні.

– Слава Україні! Ганно, розкажи, будь-ласка, як ти дізналася про те, що почалася повномасштабна війна в нашій країні, де вона тебе застала, якими були твої перші емоції?
– Героям Слава! Початок повномасштабної війни застав мене вдома. Я прокинулася від тих самих вибухів зранку, спочатку не зрозуміла, що сталося, подумала, може це грім. Але тоді відчула страх за себе та рідних.

– Коли вирішила залишити Одесу та як опинилася у сусідній Польщі?
– Ввечері 24 лютого моя родина виїхала з міста, але залишилася в області. Зрештою, десь за місяць ми повернулися до Одеси та продовжили жити у звичному ритмі, я, навіть, відновила свої тренування. Але через деякий час мені запропонували продовжити повноцінні тренування та ігри разом із польською командою «Budowlani» з міста Лодзь. Мені здалося це хорошим варіантом, оскільки я розуміла, що в умовах воєнного стану в Україні та за відсутності повноцінних тренувань я не зможу якісно підготуватися до юніорського чемпіонату Європи, який відбудеться 23-24 липня у Празі, тому вирішила виїхати до Польщі.

Твої партнерки по жіночій збірній Одеси та юніорській збірній України – Оксана Арнаут і Дар’я Яроцька у своїх інтерв’ю Rugby.od.ua розповідали про те, що також виступають за польську команду «Budowlani». Скажи, особисто для тебе присутність цих дівчат поруч у чужій країні у цей непростий час допомогла у плані адаптації? І як тебе прийняли місцеві регбістки?
– Адаптація дійсно пройшла відносно легко, оскільки поряд зі мною були мої колеги по команді – Дар’я Яроцька та Оксана Арнаут. Самій було б важче, а вони допомагали мені в усьому. Місцеві регбістки прийняли добре, ми одразу знайшли спільну мову та інтереси.

– Стосовно чемпіонату Європи серед дівчат вікової категорії до 18 років, який відбудеться у липні. Що для тебе означає участь у цьому турнірі, які очікування від нього?
– Особисто для мене – це дуже важлива подія, до якої я готуюся вже не перший рік. Настрій перед юніорським чемпіонатом Європи дуже серйозний. Очікую від цього турніру отримання нового досвіду та чекаю на нові знайомства. Для мене – велика честь представляти Україну на чемпіонаті Європи у цей важкий для нашої країни час.

Нещодавно тобі вдалося разом з іншими одеситками у складі польської команди «Budowlani» стати переможцями фестивалю регбі «Warsaw Rugby Festival». Ця перемога принесла додаткові позитивні емоції перед чемпіонатом Європи?
– Звичайно! Участь у цьому турнірі вже дала мені новий досвід, багато позитивних емоцій та додаткову впевненість у власних силах.

У період з 13-го до 19 червня у Львові тривав навчально-тренувальний збір юніорської збірної України з регбі-7. Що відчула після повернення до України?
– До Львова я приїхала 13 червня, була дуже рада повернутися до України, але тоді ще більше почала сумувати за рідним містом, родиною та друзями. Ще більше рада була на деякий час повернутися до Одеси, де зараз проводжу час із рідними та відвідую тренування рідної збірної! Втім, наступного тижня доведеться знову залишити місто та продовжити підготовку до чемпіонату Європи. Ми дуже хочемо проявити себе максимально вдало задля нашої країни та заради військових, які мужньо захищають Україну протягом цих чотирьох жахливих місяців війни.

– Чи вдавалося тобі поєднувати спортивну діяльність та навчання? Викладачі йдуть на поступки, не дуже завантажують матеріалом?
– Так, мені вдавалося вдало поєднувати активні заняття спортом і навчання. Я навчаюся на тренера, тому викладачі чудово розуміють, що зараз багато спортсменів виїхали за кордон, аби тренуватися та мати ігрову практику. Через це нам дещо полегшили сесію.

– Ганно, що найперше ти зробиш після перемоги України у цій війні, з настанням мирного життя?
– Одразу після нашої перемоги я разом з родиною поїду її святкувати. З настанням мирного життя повернуся до свого звичного ритму життя, але дуже хочу більше подорожувати нашою прекрасною країною.

Олександр ВОЛОЧАН,
спеціально для Rugby.od.ua