Денис МОЦМАН: «Після перемоги у війні хочеться виграти з «КРЕДО» українську Суперлігу»

Регбіст одеського «КРЕДО» та збірної Одеси Денис Моцман нещодавно уперше був викликаний на збори національної збірної України. Після повернення до Одеси Денис дав ексклюзивне інтерв’ю Rugby.od.ua, у якому розповів як про проходження зборів, так і про своє життя протягом семи місяців повномасштабної війни в Україні та свої плани на післявоєнне життя.

– Як настрій? Що скажеш про навчально-тренувальні збори, які ти нещодавно провів у складі національної збірної України?
– Настрій бойовий! Збори пройшли відмінно, дуже продуктивно та якісно попрацювали з партнерами по національній збірній України.

– Чекав на запрошення до лав національної збірної? Що відчував, коли зрозумів, що поїдеш з головною командою країни до Львова?
– Якщо чесно, виклик до збірної був для мене несподіваною, але дуже приємною новиною. Ви знаєте, це – велика честь для мене навіть просто потрапити на збори національної команди. Звичайно, емоції просто фантастичні!

– Інші молоді регбісти казали про те, що атмосфера у команді чудова, а старші допомагають молодшим. Можеш це підтвердити?
– Так, старші «збірники» допомагають влитися у колектив, особливо призвичаїтися до збірної допомагають земляки-одесити. Атмосфера – чудова, відчувається, що всі працюють із величезним бажанням та з однією метою.

– Сподіваюся, ти поїдеш і на наступні збори зі збірною. А зараз давай трохи про погане… Пригадай 24 лютого. Як ти зустрів повномасштабну війну? Якими були емоції?
– Коли почалася повномасштабна війна в Україні – я був удома, з родиною. Було багато думок з цього приводу, але тоді розумів, що головне – не панікувати, тримати себе у руках. Багато хто з рідних панікував, я намагався їх заспокоювати.

– Тобто про виїзд з України у перші дні війни ти не думав?
– Ні, я як був удома з родиною на початку всього цього, так і по цей день із країни не виїжджав.

– Чим займався ці сім місяців активних бойових дій на території України?
– Кілька місяців було доволі важко морально, більшу частину часу проводив удома, лише наприкінці весни почав більш серйозно допомагати хлопцям, які знаходяться на фронті, став волонтером. Намагаюся допомагати усім, чим можу, нашим героям, які захищають нас від цих «нелюдей». Ну і, звичайно, не забував про навчання, займався дистанційно.

– А як щодо тренувань?
– Знову ж таки, деякий час у багатьох була паніка, багато хто не розумів, що робити, але поступово, ближче до літа, ми почали регулярно збиратися, грати у футбол, відвідувати тренажерний зал, потроху набирали форму.

– Ти трохи встиг попрацювати з новим головним тренером «КРЕДО» – південноафриканцем Людве Буі. Що скажеш про нього?
– На жаль, я з ним мало попрацював, адже Людве довелося терміново залишити Україну після подій 24 лютого. Але з упевненістю можу сказати, що він мав і має дуже перспективні ідеї для того, аби виграти Суперлігу. Людве запам’ятався дуже вимогливим фахівцем, для якого дуже важлива не лише сама гра, а й результат. Через війну усе зламалося, але, сподіваюся, ми ще матимемо змогу попрацювати з ним у майбутньому.

– «КРЕДО» не поїхав на Кубок України з регбі-7, яким володів до цього, а як щодо тренувань? Які плани на найближче майбутнє?
– Ми потроху набираємо оберти, дуже сподіваємося на те, що цього року вдасться провести хоча б кілька тренувальних матчів. Я дуже сильно скучив як за партнерами по команді, так і за тренуваннями. Дуже радий, що зараз ми маємо змогу набирати форму та займатися улюбленою справою.

– Багато хто зі спортсменів із початком війни поповнив ряди іноземних клубів. У тебе були варіанти поїхати грати за кордон? Чи було бажання?
– Я особисто для себе прийняв рішення нікуди не їхати з країни, отже, навіть не розглядав якісь варіанти. Вирішив для себе, що буду вдома до самісінької перемоги!

– Продовж речення. Коли закінчиться війна, Денис Моцман…
– Коли закінчиться війна, Денис Моцман хоче, аби всі повернулися додому. Ну і після перемоги у війні хочу нарешті виграти з «КРЕДО» українську Суперлігу.

Леонід ФРАНЦЕСКЕВИЧ