Єлизавета ЕМІРЖАНОВА: «Пишаюся тим, що представляю Україну на міжнародних змаганнях»

Вихованка одеського регбі Єлизавета Еміржанова стабільно отримує виклики до юніорської збірної України з регбі-7.

Нещодавно закінчилися навчально-тренувальні збори команди, яка готується до чемпіонату Європи. Під час зборів гравчиня збірної Одеси та України дала ексклюзивне інтерв’ю пресслужбі Федерації регбі Одеської області.

– Лізо, ти знову брала участь у навчально-тренувальних зборах юніорської збірної України. Що для тебе означає захищати честь країни на чемпіонаті Європи з регбі-7?
– Я вважаю, що це – великий крок вперед для мене, пишаюся тим, що можу представляти Україну на міжнародних змаганнях. Зроблю все від себе залежне, щоб цього року принести багато користі команді.

– Якою була атмосфера на зборах? Відчувається, що це реально збірна найсильніших регбісток країни у цій віковій категорії, яка працює як одне ціле?
– Так, звичайно! Атмосфера у нас завжди дуже дружня та мотивуюча. Попри те, що дівчата зібрані з різних команд, з різних регіонів, ми намагаємося завжди підтримувати одна одну, адже у нас одна мета – гідно захищати честь країни на чемпіонаті Європи, отже, маємо бути одним цілим.

– Збори проходили на Київщині. Здавалося б, ти виїхала на тренування з неспокійної Одеси, яку ворог нещадно обстрілює мало не щодня, приїхала у Київ, і в ці дні російські терористи неодноразово влаштовували ракетно-дронові атаки… Наскільки тобі страшно тренуватися у таких умовах? Чи вже звикла?
– До обстрілів неможливо звикнути, звичайно, але за той час, який ми проводили у столиці, у тому місці було відносно тихо.

– Наставниця жіночої збірної Одеси Кристина Катілова в інтерв’ю нашій пресслужбі зазначила, що дівчатам через трошки дивний календар змагань доводиться чекати на участь у турнірах по вісім місяців. Що скажеш з цього приводу як гравчиня?
– Дійсно, без офіційних турнірів, без ігор із максимальним супротивом суперниць дуже важко, бо лише в офіційних матчах ти отримуєш необхідний досвід, можеш побачити свої помилки чи прогрес. Але від нас нічого не залежить: ми продовжуємо тренуватися та граємо між собою під час тренувань. Ну і, звичайно, з нетерпінням чекаємо на старт сезону.

– До речі, як давно ти займаєшся регбі? Чому саме цей вид спорту тебе «захопив»?
– Регбі я для себе обрала, насамперед, через те, як виглядає гра. Моя матуся привела мене на тренування, мені одразу дуже сподобалося і я вже дев’ять років у регбі!

– Є в тебе якась регбійна мрія?
– Моя мрія – привезти в Україну перемогу світового рівня!